|
MАТРИЦЯ Нєо – дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба паркінсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі питання Морфей – наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано розмовляє по-русськи Триніті – коханка Нєо Агенти – кацапські санітари, перевдягнені божевільними Ріган – кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод і мнить себе філософом Огакул – стара єврейка з Одеси Tакож наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші. Епіграф: Imagine, there is no spoon Частина Перша. Тіпа рєальний мір Сцена Перша На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея. Нєо:Йой! Морфей:Шукай дівку з зайчиком на сраці. Нєо:Ти хто? Морфей:Хочеш знати правду? Нєо:Шо-о? Морфей:Питаю: Хочеш знати правду? Нєо:Яку? Морфей:Тьху! (відключається) У двері дзвонять Нєо:Хочу!… тобто, Хто там? Наркомани: Це ми. Є? Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають на ізмєну Наркомани: (тремтячим голосом) Давай! Нєо:Бабки гдє? Наркомани: (озираючись на телевізор) На… Нєо:На… Наркомани: Дьорнєш? Нєо:Ідьом… Сцена Друга (дуже коротка) Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку. Дівка видирається, пиздить усе довкола та верещить: “Агенти, агенти!”. Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика. Сцена Третя Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки Нєо:(намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... хуйня! Входять санітари Нєо:Ага, агенти, блядь! (З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак) Агенти:Ну шо, проснувся, блядь? Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням :) Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо: ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату). Нєо:(виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету… Сцена Четверта Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати. Нєо:Шо тут? Морфей:Добро пожаловать у рєальний мір Трініті: Буе-еееєєє.... Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо Морфей:Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми. Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда. Трініті: Буе-еееааааа.... Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його. Морфей:(Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий Трініті: Бууууууе-еееєєє.... Нєо:(Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу! З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший хлам, що розкиданий по комнаті Трініті: Шо він робить? Морфей:(дивиться на зелений сніг) Він рухається! Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє.... Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках він кричить «Хе!» і пиздить ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно. Сцена П’ята Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо. Нєо:(хрипко) Хто тут?... Морфей:(не прокидаючись) Хочеш знати правду? Нєо:Нєє... Морфей:То знай, тут ти. Нєо:Хто я? Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається. Морфей:(до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу.. Нєо:(набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А! На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього. Морфей:(дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, “Алльо!” Нєо зі страхом відкидає мобілу. Морфей:(з участю) Тобі мабуть треба до Огакула... Нєо:Хто такий Оракул? Морфей:Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю. Нєо:А почєму я должєн єйо ломать? І нахуя? Трініті: Бо ти мудак! Нєо:(помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?! Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати Морфей:(до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки можна спиратися, на деякі можна начхати та ламати. Нєо:А как я узнаю, шо можна ломати? Морфей:(стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь. Нєо:(радісно) Правду? Морфей:(хитро) Ага. Стрибай. Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра Нєо:І на хуя? Морфей:Пізнаєш правду! Лєті, да? Морфей штовхає Нєо з даху. Нєо:(хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой бля-а-а-ааа!... Морфей:(красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “бля”! Нєо:Бля-а-а-ааа!... На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей. Морфей:Білі не вміють літати... Нєо:(спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку жопу, потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер. Морфей:(перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти. Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину. Частина Друга. Матріца По-за Сценою Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть. У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який він постійно теребить. В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу пиздить по столу. Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса? Ріган:Ам-гум… Скоко? Платішь скоко? Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр? Ріган:(закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси - тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол! Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день! Ріган:Три! Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя! Ріган:(шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу, це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е ка-аажжее-еее…. Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл нахуй, бо нічо не получішь. Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати, тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері. Сцена Перша Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті, очі блищать, пальці тремтять. Морфей:(намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум! Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей мудак? Морфей:(огидно кривляючись) Він хоче знати пГ'авду Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі как Агент! Нєо:(тіпається) Я... угк… знаю... укг… Кунг! Хву!.. Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из вас умгет. Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт. Нєо:(сіпаючи головою) Кунг! Хву! Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на - з’їж. Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре. Поступово його попускає. Нєо:(дикувато озираючись) Гдє я? Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй. Нєо:От спасібо, я краще піду Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть ложки Нєо:(до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за блядь? Морфей:Нічого не кажи. Я не хочу знати ту хуйню – він витягує з-за пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити – Ми повераємось. Нєо:Куди? Морфей:Додому, у рєальний мир! Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти. Нєо:(радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, блядь! Агенти:(крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждєт главврач! Морфей:(з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний! Агенти:Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть) Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів, невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась хуйня хряцає його в потилицю і розуміння згасає. Сцена Друга В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку п'яний. По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок. Нєо:(співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!…" Трініті: Де Морфей? Нєо:(показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок п'ять, я в айсік'ю хаачу оп'ять!…" Ріган:Де Морфей?! Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз. Трініті: Останній раз питаю, де Морфей? Нєо:(падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки Ріган:(шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука! Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося з Морфеєм? Нєо:Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу! Ріган:Зроби йому клізму, бо помре Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками і починає терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує. Нєо:А ну стояти, блядь! Ріган:(хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє? Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули. Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота. Нєо:От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив! Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці. Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми тут як блядськи батарейки”. Сцена Третя Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі. На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані. Поруч копошаться лікарі. Нєо:Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру. Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає. На стільці лишається лише старий замацаний телефон. Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»! Нєо:Я знаю Кунг-Фу та вмію літати! З цими словами він пиздить головного лікаря телефоном. Телефон дзвонить, лікар падає, інші – тікають. Заключна Сцена На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати. Нєо:(вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе! Морфей:Добро пожаловать у рєальний мір! Трініті: Буе-еееєєє.... Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка. Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!» Павло Жданов(http://cyber.zhdanovs.com/read/matrix)-Щiро дякуэмо |